Методична робота майстра в/н

Працюю над проблемою:
«Гармонійне виховне середовище – результат співпраці педагога, учнів, батьків.»

Концепція виховання дітей та молоді  у  національній  системі освіти   визначила   систему   завдань,  спрямовану  на  виховання гармонійно розвиненої,  високоосвіченої,  національно  свідомої  і соціально  активної  людини,  наділеної  глибокою громадянською відповідальністю,  високими  духовними   якостями,   родинними   і патріотичними  почуттями,  є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатної до саморозвитку і самовдосконалення.

 Виховання органічно   поєднане  з  процесом  навчання  дітей, опанування  основами  наук,  багатством  національної  і  світової культури. Характер виховання  повинен  передбачати  глибоке   розуміння вихователем   природи   вихованців та   їх   індивідуальних   рис і можливостей,  повагу  до  особистості  дитини,  турботу   про   її гармонійний   розвиток,  встановлення  взаємин  співробітництва  у навчально-виховному процесі.

 Успіх виховного  процесу залежить від стосунків між вихователем та учнем,   які   мають   будуватися   на   основі   співдружності, співробітництва й ділового партнерства. Оскільки вихователь та учень –  рівноправні  суб'єкти  навчально-виховної діяльності, то   варто  більше  уваги  приділяти  стимулюванню внутрішньої і зовнішньої активності учнів, їх оптимальної участі у спільній діяльності у справі виховання.

Підвищенню результативності      виховної      роботи       в навчальному закладі сприяє вдосконалення нових форм  роботи,   пошук   нових   систем   виховання,   впровадження розвивальних технологій.

Вирішення завдань виховної роботи здійснюється за напрямками: громадянське виховання; родинно-сімейне виховання; військово-патріотичне виховання; трудове виховання; художньо-естетичне виховання; моральне виховання; екологічне виховання; формування здорового способу життя; превентивне виховання; сприяння творчому розвитку особистості.

Мета громадянського    виховання – сформувати   свідомого громадянина,  патріота,  професіонала, тобто людину з притаманними їй  особистісними  якостями  й  рисами  характеру,  світоглядом  і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.

Головними завданнями    родинно-сімейного     виховання     є гармонійний  всебічний  розвиток дитини,  підготовка її до життя в існуючих соціальних умовах,  реалізація  її  творчого  потенціалу, формування  в  дітей  моральних  цінностей  з  позицій  добра, справедливості,  правди, людяності, розуміння пріоритету виховання дітей  у  сім'ї  та  гуманних  взаємин  між членами кожної родини, важливості ролі сім'ї у житті суспільства,  створення  сприятливої трудової  атмосфери  в сім'ї,  виховання національної свідомості і самосвідомості,  культури поведінки в сім'ї, залучення до традицій родинно-побутової культури    українців,    активної    участі   у всенародних і сімейних святах.

Військово-патріотичне виховання     покликане     забезпечити морально-політичну і практичну підготовку щодо виконання обов'язку – захисту незалежної Батьківщини,  військової  служби  у  Збройних Силах України.  Головними завданнями є формування психологічних та морально-вольових  якостей  (стійкості,  мужності,  готовності  до подвигу,  самопожертви),  особистісних  поглядів на сучасні події; самовиховання і самопідготовка,  спрямовані на оволодіння  певними світоглядними    знаннями    і   уявленнями,   фізичний   розвиток особистості.

Трудове виховання   спрямоване    на    формування    творчої працелюбної   особистості,   виховання  цивілізованого  господаря, свідомого  ставлення  до  праці  як  вищої   цінності   людини   і суспільства,  готовності  до  життєдіяльності  і  праці  в  умовах ринкових відносин,  формування в учнів розуміння  загальних  основ сучасного  виробництва,  вміння  включатись у виробничі відносини, виховання    дисциплінованості,    організованості,    бережливого ставлення до суспільної і приватної власності, природних багатств.

Художньо-естетичне виховання  передбачає   формування   основ естетичної  культури,  естетичних норм і принципів,  переконань та ідеалів,  естетичного  сприймання  та  емоційного   ставлення   до прекрасного,  духовне збагачення учнів,  розширення їх світогляду, оволодіння цінностями і знаннями в галузі світового  та  народного мистецтва,   музики,   архітектури,   побуту,  ремесел;  озброєння учнів  естетичними  знаннями,   виховання   художнього   смаку, вироблення  естетичної  активності,  бажання  вносити  прекрасне у життя, примножувати культурно-мистецькі надбання народу.

Моральне виховання   спрямоване  на  прищеплення  і  розвиток моральних почуттів,  міцних переконань  і  потреби  поводити  себе згідно з моральними нормами,  прийнятими в суспільстві,  виховання патріотизму, колективізму, свідомої дисципліни та організованості, громадянської  і  соціальної відповідальності,  непримиренності до аморальних вчинків людей, до порушників норм і правил культурної поведінки. Це планомірний,  цілеспрямований вплив на  морально-емоційний розвиток  людини  через  організацію  умов,  в  яких формуються її духовна,  емоційна,  світоглядна сфери та поведінка відповідно  до загальнолюдських та національних морально-етичних цінностей. Система морального   виховання   спрямована   на   формування цілісної  моральної  особистості,  яка  включає  такі гуманістичні риси,  як  доброта,  чуйність,  милосердя,  увага,  толерантність, совість,  чесність,  справедливість,  людська  гідність,  повага і любов до людей, правдивість і скромність, сміливість і мужність. Зміст морального виховання включає принципи,  норми,  правила моралі та прогресивні традиції,  які становлять частину  духовного життя   народу.   Це  народні  традиції,  шанобливе  ставлення  до Батьківщини, суспільства, праці, до людей і самих себе.

Екологічне виховання    покликане   допомогти   підростаючому  поколінню зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства  в  цілому  й  кожної   людини   зокрема,   сформувати розуміння,  що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина  природи,  виховати  свідоме  добре  ставлення  до  неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища,  виховувати любов до рідної природи.

Метою напрямку   «Формування   здорового   способу  життя»  є забезпечення повноцінного розвитку  дітей  і  молоді,  охорони  та зміцнення   їхнього   здоров'я,   формування  фізичних  здібностей особистості,  гармонії тіла й душі; виховання потреби в регулярних заняттях  фізичною культурою, дотриманні режиму дня,  у прагненні до  оволодіння  санітарно-гігієнічними   знаннями   й   навичками, утвердження  здорового способу життя,  формування вміння правильно поводитись у критичних життєвих  ситуаціях  і  надавати  необхідну допомогу собі та оточуючим; використання історичного національного досвіду  здорового  способу  життя;  формування  рис  лицарства  і мужності, самовдосконалення тіла й духу.

Система роботи включає в себе організацію  режиму в навчальному закладі, дотримання  гігієнічних норм щодо освітлення,  температури повітря,      обладнання,    раціонального    харчування, загартування,   профілактичне   медичне   обстеження,   пропаганда здорового  способу  життя  і  включення   учнів   у   різні   види спортивно-фізкультурної діяльності.

Превентивне виховання    передбачає    реалізацію    заходів, спрямованих на попередження злочинів і злочинності,  вдосконалення способу життя учнів без порушень норм моралі;  розвиток  умов,  що сприяють збереженню здоров'я та життя дітей,  виявлення негативних змін у поведінці  учнів,  вивчення  причин  і  умов,  що  сприяють скоєнню злочину,  попередження їх подальшого розвитку; організацію змістовного дозвілля,  поліпшення роботи з підлітками з девіантною поведінкою, надання   їм   допомоги   в   самовихованні.  Метою  є формування правової  свідомості  на  основі  тих  правових  знань, уявлень,  переконань,  що склалися в нашому суспільстві, почуттів, що  регулюють  поведінку:   почуття   законності   обраної   мети, правомірності   шляхів  її  реалізації,  справедливості,  активної протидії порушникам законів  нашої  країни;  докорінне  підвищення правової  культури  всіх  учасників  навчально-виховного  процесу; формування  здорового  способу  життя,  попередження   асоціальних проявів серед учнів, профілактика вживання наркогенних речовин.

Здійсненню превентивного          виховання          сприяють психолого-педагогічна   профілактика   та   корекція  відхилень  у поведінці  учнів,  використання  нестандартних   форм   виховання, забезпечення  зайнятості  та  змістовного відпочинку дітей під час канікул,  допомога  соціальне  дезадаптованим  категоріям   дітей, профілактика  дитячої  бездоглядності,  просвітницька  робота щодо запобігання  протиправній  поведінці,   наркоманії,   алкоголізму, захворюваності  на  ВІЛ/СНІД та хворобам,  що передаються статевим шляхом; правильне статеве виховання.

Одним із  пріоритетних  напрямків  виховної роботи є сприяння творчому розвитку особистості. Він спрямований на розвиток власних спостережень,  пізнавальних  інтересів  у  певній  галузі знань до технічної   творчості,   моделювання,   винахідництва,    сприяння інтелектуальному,  емоційному  та  естетичному  розвитку школярів, уміння бачити  пізнавальні  проблеми  у  сфері  науково-технічної, художньої, декоративно-прикладної творчості, еколого-натуралістичній, туристсько-краєзнавчій, фізкультурно-спортивній діяльності. Основними шляхами розвитку  обдарувань учнів  є  оптимально побудований  навчально-виховний  процес,  раціональна  організація позаурочних форм роботи та ефективна взаємодія сім'ї та навчального закладу.

Ці напрямки  виховання  тісно  взаємопов'язані  між  собою  й утворюють  цілісну  систему,  що  забезпечує  виховання  всебічно розвиненої  особистості – вільної,  гуманної,  духовно  і творчо зрілої, фізично досконалої, громадянської відповідальної і мужньої, ініціативної  й  активної,  здатної до вирішення складних проблем, готової до самооцінки й самовиховання.

Головним організатором виховної роботи у групі,    першим    вихователем,    консультантом,   безпосереднім наставником є класний керівник,  який спрямовує навчально-виховний процес,  співпрацює  з  учнями,  їхніми  батьками,  вихователями  гуртожитку, викладачами, майстрами виробничого навчання,   керівниками   гуртків,   дитячими    та молодіжними  громадськими  організаціями,  організовує і проводить позаурочну та культурно-масову роботу.

 Класний керівник  планує  й  координує  всю  виховну роботу з групою з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх нахилів та інтересів, рівня сформованості учнівського колективу, сприяє  розвитку  самоврядування  в  групі,  створює   умови   для організації змістовного дозвілля, проводить відповідні заходи щодо профілактики правопорушень, бездоглядності.

Система роботи педагога-вихователя, класного    керівника – це   сукупність взаємопов'язаних між собою виховних  заходів,  які  випливають  із завдань громадянського виховання.

Найпоширенішою формою    організації    виховної   роботи   є індивідуальна робота  та  виховна година   класного  керівника,  яка проводиться раз на тиждень.  Такі години мають бути різноманітними  за  тематикою  і  формами  проведення, пов'язаними із життям групи, училища, мікрорайону, міста, області.

Складовою частиною  виховної роботи є учнівське самоврядування, яке є однією із  важливих  умов  залучення  учнів  до  громадської діяльності.  Учні  мають  право  висловлювати  свою  думку й бути почутими, брати участь у прийнятті рішень, що стосуються їхнього життя.

Самоврядування виховує в  учнів  ініціативність,  активність, самостійність,  самокритичність, відповідальність, організаторські здібності; формує вміння планувати,  обирати головні  напрямки  в роботі, чітко налагоджувати контроль і перевірку виконання, правильно розподіляти обов'язки, забезпечувати координацію дій.

В організації  виховної  роботи  доцільно використовувати участь учнів у волонтерському русі. Класним керівникам варто спланувати  співпрацю  з  відповідними  центрами  соціальних служб  для  молоді,  де  працюють  групи  волонтерів,  які надають соціальну допомогу незахищеним категоріям населення,  перш за  все людям похилого віку,  інвалідам,  дітям-сиротам, малозабезпеченим, безпритульним дітям,  допомагають їм вирішувати побутові проблеми; організовують  секції,  гуртки,  клуби різноманітного спрямування, проводять      культурно-масові       заходи,       розповсюджують рекламно-інформаційну  друковану  продукцію,  що пропагує здоровий спосіб  життя;  консультують  з  питань,   які   входять   до   їх компетенції. Ця робота збагатить життя учнівського колективу і спрямує  на виховання    свідомих    громадян   з   високою   моральністю та відповідальністю.

До організації цієї роботи треба  підходити  дуже  серйозно й відповідально,  вибираючи  оптимальні  форми  для кожного окремого закладу  з  урахуванням  контингенту  учнів,  місцевих   традицій, звичаїв  тощо.  Самоврядування  в  навчальному закладі має стати для учнів справжньою школою  демократії,  школою громадянського становлення підростаючого покоління.

Значну роль у вихованні учнів варто віднести спільним діям навчального  закладу  та  сім'ї,  ефективність  яких  залежить  від особливостей організації роботи з батьками в навчальному закладі. Головними завданнями  роботи    навчального закладу з сім'єю є: пропаганда педагогічних знань з метою підвищення педагогічної грамотності батьків; організація заходів, спрямованих   на  оволодіння  батьками системою  умінь,  необхідних  для  організації  діяльності  дитини вдома; гуманізація змісту та форм роботи з сім'єю і  взаємовідносин «педагоги – батьки». Батьки та  педагоги повинні   стати   партнерами,   активними співучасниками  великого  творчого  процесу  виховання  учнів,  що дозволить реалізувати виховну мету навчального закладу.

В умовах соціально-економічної,  політичної нестабільності  і духовної  кризи  суспільства,  що  склалася останнім часом у нашій державі, значно зросла роль навчальних закладів у попередженні   злочинності,  наркоманії,  тютюнопаління,  пияцтва, запобіганні дитячій бездоглядності, бродяжництву, жебракуванню. Щоб подолати   кризу   розвитку   дітей,  духовне  розтління, попередити   підліткову    проституцію,    необхідно    поширювати профілактичні  знання  (медичні,  моральні,  правові),  створювати умови для закріплення установок на  дотримання  здорового  способу життя,  проводити індивідуальну профілактичну роботу з учнями,  які мають  відхилення  в  поведінці,  вживають  наркогенні   речовини, застосовувати   нові   психолого-педагогічні  підходи,  звертатися  за консультаціями до психологів.

У  навчальних   закладах   варто   створити інформаційні куточки,  де  розміщувати  повідомлення,  інформації, оголошення загального значення, витяги з плану роботи училища у позаурочний час. Доцільно вказати телефони довіри, адреси, режим роботи  підліткових  лікарів,  які проконсультують про особливість жіночого та чоловічого організму в різні вікові періоди, про вплив шкідливих  звичок,  раннього  й  безладного  статевого життя,  про симптоми  вагітності,  ознаки  хвороб,  що  передаються   статевим шляхом,   СНІДу;  режим  роботи  психологів,  соціальних педагогів,  які виявлять причини відхилення у поведінці підлітків; телефони  та  режим роботи центрів соціальної адаптації,  юристів, які проконсультують    молодь,    ознайомлять із заходами відповідальності   за   правопорушення,     передбаченими  чинним законодавством.

Високий ефект у виховній роботі дають інноваційні виховні технології, зокрема проектна. Проектний формат виховної роботи в навчальному закладі підтверджує, що для виховання компетентних свідомих грома­дян недостатньо тільки говорити про демократич­ні цінності й ідеї, необхідно виховувати в учнів громадську активність і почуття відповідальності, готувати їх до розв'язання тих проблем, з якими вони зіштовхуються вже нині, й тих, з якими зіткнуться після закінчення навчального закладу.

Проектна діяльність у виховній роботі є: шляхом розвитку творчого потенціалу особистості та її самореалізації; середовищем, яке розвиває, формує со­ціальні вміння, навички і сприяє процесу набуття життєвого досвіду; засобом перевірки відповідності особистого досвіду потребам особистісної активної ролі в суспільстві; творчим звітом про рівень лідерської компетентності. Практичні напрацювання педагогів під­тверджують, що використання методу проектів у виховній роботі є перспективним, доцільним та результативним.

Загалом, завдання педагога-вихователя – створити сприятливе виховне середовище шляхом активної триєдиної співпраці: педагог-вихователь-учень-батьки.